ENTRE TU Y YO

ENTRE TU Y YO

No había brecha entre tú y yo.

Solo palabras sin decir,

qué me están haciendo daño ahora mismo.

Un alma enterrada en el pecado

que lo escribimos nosotros mismos.

¡Y no Dios!

Jueces injustos unos con otros,

No hay deber del jurado, el veredicto es falso.

En las cadenas encadenadas,

el silencio entre esos muros,

Nuestras mandíbulas.

No se han dicho palabras.

No había brecha entre tú y yo.

Sólo un río fluyendo,

y todos se quedaron en su propia orilla.

Lo siento, no construimos un puente

y no fuimos el uno al otro.

Justo ahí en el medio de ella

Nos abrazaríamos y decir:\n

¡Te quiero!

Sin perdón que pedir,

bueno, no pecamos,

No había brecha entre tú y yo,

sólo el río fluyó,

y seguimos mudos en nuestro mundo.

Y ese río estaba fluyendo...

¡Y ahora está fluyendo!

Sólo otros de pie en la orilla,

tal vez crucen el puente

y el uno al otro se irán.

¡Tú y yo nunca jamás!

¿Dónde entró nuestro río,

recuerdos, ¡¿qué trae?!

Un mar de tristeza puede ser su hogar.

Y se llamaba amor.

Autor:

SONJA MANASIEV KONESKA

MACEDONIA

 МЕЃУ ТЕБЕ И МЕНЕ

Меѓу тебе и мене немаше празнина.
Само зборови неискажани,
што сега ме болат.
Затрупана душа во грев
што сами си го пишавме.
А не Бог!
Судии неправедни еден кон друг,
без порота, пресуда лажна.
Во окови оковани,
молк меѓу тие sидови,
наши зандани.
Зборови недоречени.
Меѓу тебе и мене немаше празнина.
Само течеше река,
а секој на својот брег остана.
Жал ми што мост не изградивме
и еден кон друг не појдовме.
Таму на сред него
ќе се гушневме и ќе си кажевме:
Те сакам!
Без прошка да бараме,
па грев не сторивме,
Меѓу тебе и мене немаше празнина,
само течеше река,
а ние неми во својот свет останавме.
А течеше таа река...
И сега тече!
Само други на брегот стојат,
можеби тие мост ќе соsидаат
и еден кон друг ќе појдат.
Јас и ти никогаш!
Кај ли се влеа нашата река,
спомени само што носи?!
Море од тага може е нејзин дом.
А љубов се викаше.

Автор:
СОЊА МАНАСИЕВСКА КОНЕСКА
МАКЕДОНИЈА